| Chapter 16 |
1 |
¶ А Йов відповів та й сказав:
|
2 |
Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!
|
3 |
Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?
|
4 |
І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,
|
5 |
устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
|
6 |
¶ Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?
|
7 |
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,
|
8 |
і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!
|
9 |
Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...
|
10 |
Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:
|
11 |
Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...
|
12 |
Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
|
13 |
Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...
|
14 |
Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...
|
15 |
Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...
|
16 |
Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
|
17 |
¶ хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!
|
18 |
Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,
|
19 |
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...
|
20 |
Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,
|
21 |
і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,
|
22 |
бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...
|