| Chapter 21 |
1 |
¶ А Йов відповів та й сказав:
|
2 |
Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!
|
3 |
Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.
|
4 |
Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?
|
5 |
Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...
|
6 |
І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...
|
7 |
¶ Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?
|
8 |
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...
|
9 |
Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.
|
10 |
Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.
|
11 |
Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.
|
12 |
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
|
13 |
Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.
|
14 |
А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!
|
15 |
Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?
|
16 |
Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...
|
17 |
¶ Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!
|
18 |
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!
|
19 |
Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!
|
20 |
Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!
|
21 |
Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
|
22 |
Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?
|
23 |
Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,
|
24 |
діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.
|
25 |
А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,
|
26 |
та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...
|
27 |
¶ Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.
|
28 |
Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?
|
29 |
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:
|
30 |
що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!
|
31 |
Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?
|
32 |
І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...
|
33 |
Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...
|
34 |
І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...
|